Анна Гулевська-Черниш: "У благодійності йде закономірна еволюція"

1. АВТОР:
2. Орфографічна помилка в тексті:

27 липня 2017, 7:04 Переглядів:

Анна Гулевська-Черниш: "Благодійні фонди розуміють: звітність повинна бути постійною". Фото: з особистого архіву А. Гульовськой-Черниш.

- Пані Ганно, розкажіть, як починалася благодійність в сучасній Україні?

- У 1998 році був прийнятий перший закон про благодійність. До цього існували тільки закони про громадські організації і реєструвалися у нас офіційно тільки громадські організації. Почин в цьому напрямку дали представництва міжнародних благодійних організацій і фондів - "Надія и житло для дітей", "Християнський дитячий фонд", "Кожній дитині". Це потужні європейські організації, які займалися і до сих пір займаються проблемами сиріт, соціально неблагополучних дітей та їх захистом. У 2004-2006 рр. в Україні почалося зростання економіки і стали створюватися перші корпоративні приватні фонди: Фонд Ріната Ахметова, Фонд Віктора Пінчука, Фонд братів Кличків та інші. Вони запустили новий напрямок - приватну і корпоративну благодійність, почали більш точково і системно підходити до вирішення тієї чи іншої проблеми.

- Чи доводилося організаціям і фондам відчувати кризу довіри з боку людей?

- Проблема довіри - одна з ключових в нашому суспільстві. Рівень довіри до благодійності і благодійним організаціям в Україні не завжди був високим. До останніх років було важко знайти інформацію про діяльність фондів, одиниці з них були прозорими і підзвітними суспільству, публікували звіти про свою діяльність. Ті фонди, які прийшли працювати надовго, розуміють, що їх звітність повинна бути постійною. Є національний рейтинг благодійності, де всім пропонують відкрити свої сайти для звітності. Тільки відкритість дозволяє фондам збирати публічні кошти.

- Відомо про низку проблем у взаємодії держави і благодійних фондів. Це поодинокі ситуації або, на жаль, стандартні?

- Для тих благодійних організацій і фондів, які вирішують проблеми державного рівня, взаємодія з владою, звичайно ж, дуже важливо. Іноді чиновники працюють швидко і ефективно, а іноді входять в стан ступору. Тоді все зупиняється, і діалог налагодити неможливо. Чиновники ігнорують пропозиції від громадських благодійних організацій щодо поліпшення законодавчої бази з гуманітарної допомоги. У нас ситуація, коли все залежить від чиновника, від людини, від особистості, який очолює той чи інший державний орган. Якщо він готовий співпрацювати, то і його структура працює. Якщо керівнику це не потрібно, його відомство так само зневажливо ставиться до суспільного сектору. Але держава повинна зрозуміти, що партнерство з благодійним сектором матиме для нього плюси і вигоду. Робота державних систем стане набагато ефективніше, якщо вона буде об'єднана з зусиллями благодійних організацій.

mini-read-also ">

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Шахраї від імені губернатора Одеської області просять у підприємців гроші на благодійність

Іноді навпаки, чиновники намагалися почати співпрацю, але зіткнулися з непрофесіоналізмом громадських організацій. У представників держави, природно, немає бажання працювати з непрофесіоналами, тобто непрофесіоналізм одиниць може вплинути на ставлення до всього сектору. Тому я рада, що дуже активно працюють юристи Фонду Ахметова над розробкою пропозицій щодо гуманітарної допомоги, активно залучалися протягом останніх років в роботу над законопроектами з благодійності, звільнення від податків поранених громадян, сімей загиблих, переселенців. Коли залучені юристи-професіонали, відразу видно позитивний результат такої співпраці.

- Як ви оцінюєте діяльність Фонду Ріната Ахметова в мирний час і в сьогоднішніх умовах війни на Донбасі?

- На мій погляд, Фонд Ріната Ахметова привніс досить важливі речі в розвиток України. До війни - один з найбільш системних фондів, який реалізовував програми, проекти, спрямовані не на вирішення нагальних проблем і ситуацій, а на усунення їх першопричин, змінюючи систему і якість життя в країні. З початком війни пріоритети стали іншими. На сьогоднішній день він є найбільшим українським фондом, який надає гуманітарну допомогу людям, які постраждали від військових дій на сході України. Це необхідна робота, яку держава сьогодні не може виконати у повному обсязі. Хочеться вірити, що, коли війна закінчиться, Фонд повернеться до своїх проектів і буде лідером не тільки в гуманітарній допомоги, а й в цілому в благодійності, як це було до війни.

- Як взагалі військові дії на Донбасі впливають на роботу благодійних організацій?

- Потрібно віддати належне, що деякі великі приватні фонди не зменшили обсягів роботи, а навіть збільшили їх у зв'язку з гуманітарною катастрофою на Донбасі. Інші зменшили або скоротили свої програми. З погіршенням бізнес-ситуації закрилися багато банків і благодійні фонди, які були при цих банках. Але при цьому з'являються нові фонди - приватні, сімейні. Я думаю, йде така закономірна еволюція. Одні йдуть - інші приходять. У них нові погляди, віяння, підходи, розуміння своєї прозорості, підзвітності, і це добре. Але важливо, щоб фонди, які існують давно, продовжували показувати і передавати свій найкращий досвід.

- Чи можна сказати, що люди, які довгий час отримують гуманітарну допомогу, звикають до неї і сприймають її як постійну обов'язок держави? Чи не призводить благодійність до появи утриманців?

- Ми не можемо говорити це про всіх. У довоєнний період ми багато говорили про це на прикладі дітей-сиріт, які виховуються в інтернатах. Перебуваючи там, вони стають утриманцями і вважають, що держава їм усім зобов'язана. Вони не роблять жодних зусиль для того, щоб самостійно вибудувати своє життя. Від інтернатної системи треба йти, і цим активно займається Фонд Ріната Ахметова і ще кілька фондів. З гуманітарною допомогою схожа ситуація. Є ті, хто не може піклуватися про себе сам. А є інші, які користуються ситуацією: можуть працювати, але починають паразитувати на допомогу і не шукають нове місце в житті. Сьогодні багато благодійних організацій впроваджують програми з профорієнтації та особистісному зростанню людини, щоб у нього розвинулися навички самостійного життя.

- Чи є якась специфіка в українській благодійності в порівнянні з іншими країнами?

- Сьогодні да. Наша специфіка в тому, що за роки військового конфлікту змінилося значення слів "волонтер" і "волонтерство". Я вважаю волонтерство одним з видів благодійності: ти віддаєш не гроші, а свого часу, ресурси, особисті навички, знання - то, що іноді більш важливо, ніж гроші. У нас волонтер - той, хто сьогодні рятує країну, робить реформи, намагається змінити життя на краще. А взагалі в світі волонтер - це людина, яка чистить ліс або доглядає за бабусями, або грає, займається рукоділлям з дітьми в лікарнях. В Україні сьогодні поняття "волонтер" за індивідуальною залученості на порядок вище, ніж на Заході. Це одне з головних змін, які відбулися за останні пару років. І це добре, тому що змушує людей думати про свою роль в історії і нести відповідальність за своє життя.

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram

Ви зараз переглядаєте новина "Анна Гулевська-Черниш:" У благодійності йде закономірна еволюція "". інші інтерв'ю дивіться в блоці "Останні новини"

АВТОР:

Станіслав Донець

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Орфографічна помилка в тексті:

Послати повідомлення про помилку автора?

Виділіть некоректний текст мишкою

Дякуємо! Повідомлення відправлено.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ