Відповідальність за втрату і недостачу вантажів при їх перевезенні »Медіагрупа Адвокат-Консалтинг
Правова база, по якій здійснюється регулювання відносин, що виникають при перемещеніігрузов, об'єднує різні нормативні акти і документи: Цивільний кодекс України (далі - ЦКУ), Господарський кодекс України (далі - ГКУ), транспортні кодекси (статути), закони, підзаконні акти.
Якщо загальні правила перевезення встановлюються ЦКУ та ГКУ, то умови перевезення вантажів окремим видом транспорту, відповідальність сторін, строки доставки та багато інших питань детально регулюються положеннями транспортних кодексів, статутів, правил (Повітряний кодекс України, Кодекс торговельного мореплавства України, Статут залізниць України, Статут автомобільного транспорту УРСР, Статут внутрішнього водного транспорту, загальні правила перевезення вантажів морем, правила перевезення грузовавтомобільним транспортом, правила повітряних перевезень і т.п.).
Загальною підставою для виникнення зобов'язань з перевезення вантажу є договір перевезення, правова суть якого полягає в тому, що він опосередковує відносини суб'єктів господарювання з надання одного з видів транспортних послуг - перевезення вантажів і містить зобов'язання сторін, що виникають у зв'язку із здійсненням одного з видів господарської діяльності - переміщення товарів тим чи іншим видом транспорту. За договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 ЦКУ, ст. 307 ГКУ).
Загальним правилом для всіх договорів перевезення вантажу незалежно від статусу його учасників являетсянеобходімость дотримання письмової форми. Серед транспортних документів, які дозволяють характеризувати спосіб перевезення вантажу і вказують на застосування того чи іншого виду транспорту, можна виділити наступні:
- документи, що підтверджують укладення договору перевезення вантажу (коносамент, накладна тощо);
- транспортні документи (відомості, шляховий лист, ін.).
При перевезенні вантажів наріжним питанням є визначення відповідальності перевізника на ввіреній йому стадії транспортування.
Відповідальність перевізника регламентується ст. 920 ЦКУ, відповідно до умов якої занарушеніе зобов'язань, що випливають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не визначено ЦКУ, іншими законами. У той же час ст. 924 ЦКУ та ст. 314 ГКУ передбачають, що перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту видачі одержувачу. Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Аналогічна норма закріплена і в багатьох транспортних статутах: наприклад, пп. 127, 129 Статуту залізниць України, пп. 133, 136 Статуту автомобільного транспорту УРСР і т.п.
Перевізник згідно з міжнародними конвенціями також несе відповідальність за повну або частічнуюутерю вантажу або за його ушкодження, яке сталося в період часу між прийомом вантажу до перевезення його здачею, а також простроченням в доставці (Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевозкігрузов від 19.05.56 р). Таким чином, відповідно до транспортного законодавства загальним умовою відповідальності перевізника за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу є вина перевізника, яка презюміруется; відсутність провини повинен доводити сам перевізник.
У той же час транспортне законодавство передбачає випадки, коли доведення вини перевізника за незбереження вантажу покладається на інші сторони перевезення: вантажовідправника, вантажоодержувача (за неправильно зазначені в накладній масу, кількість місць вантажу відповідальність несе вантажовідправник і т.п.).
Транспортні кодекси, статути, правила передбачають перелік підстав, за яких перевізник повністю звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, пошкодження вантажу (вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено відповідними правилами перевезень; вантаж перевозився в супроводі провідника відправника або одержувача; недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси і т.п.).
Нагадаємо, що відповідно до ст. 670 ЦКУ, якщо продавець передає покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, то вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Частиною 1 ст. 687 цього ж Кодексу визначено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках і в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо ж порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений, то перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках. Зобов'язання перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладено на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів з питань стандартизації. У цьому випадку продавець повинен на вимогу покупця надати йому докази проведення такої перевірки.
Втрата, недостача і пошкодження вантажу під час перевезення свідчить про неналежне виконання перевізником своїх зобов'язань за договором перевезення вантажу і є підставою цивільно-правової відповідальності перевізника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає в разі:
- втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
- пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;
- втрати вантажу, який здано до перевезення з оголошенням його цінності, - в розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижча за дійсну вартість вантажу.
За правилами ст. 623 ЦКУ особа, яка порушила свої зобов'язання, має відшкодувати другій стороні завдані збитки. Це в повній мірі стосується і договору перевезення. При цьому слід враховувати, що залучення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за наявності певних, передбачених законом, умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, що і є підставою цивільно-правової відповідальності.
Умовами такої відповідальності є:
- факт порушення умов договору перевезення вантажу, в результаті чого перевізник завдає шкоди;
- протиправність поведінки перевізника, тобто його дія або бездіяльність, якими порушуються умови договору перевезення вантажу;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою перевізника і нанесеним ним шкодою;
- вина перевізника, тобто наявність реальних можливостей для належного виконання договору перевезення вантажу і / або незастосування їм необхідних заходів для запобігання збиткам.
Важливий фактор для запобігання нестачі товарів при перевезенні - це правильне оформлення актів прийому, які є одними з основних первинних документів, що підтверджують результати прийому вантажу. Прийом вантажу від постачальника за кількістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражного суду при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р № П-6 (далі - Інструкція № П- 6). Ця Інструкція діє на сьогоднішній день і застосовується в тих випадках, коли при прийнятті товару встановлюються пошкодження або псування вантажів, невідповідність найменування і ваги вантажу або кількості місць даним, зазначеним у транспортному документі.
Приймання вантажу за кількістю здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, пакувальним ярликами і т.п.) відправника (виготовлювача). Передача вантажу товароотримувачу в пункті призначення по масі і кількості місць здійснюється таким же способом, яким він був отриманий від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обміру, підрахунку місць і т.п.).
Ті вантажі, які надійшли в непошкоджених кузовах автомобілів (контейнерах, цистернах) з непошкодженими пломбами вантажовідправника, можуть видаватися одержувачу без перевірки маси, стану вантажу і кількості вантажних місць. У тому випадку, якщо вантаж прибув з порушенням термінів доставки, з порушенням температурного режиму при перевезенні або якщо вантаж прибув з пошкодженими пломбами вантажовідправника, або коли відсутні вищезазначені документи, процес приймання вантажу не зупиняє, а складається акт про фактичну наявність товару. У такому акті вказується, які документи є в наявності і які повинні бути, але відсутні.
Основні вимоги до оформлення такого акта викладені в п. 25 Інструкції № П-6. Так, до обов'язкових реквізитів акта про недостачу продукції, зокрема, відносяться:
- найменування одержувача, що склав акт, і його адреса;
- дата і номер акта, місце приймання продукції і складання акта, час початку і закінчення приймання продукції, у випадках, коли приймання продукції проведена з порушенням встановленого терміну, причини несвоєчасності приймання, час їх виникнення і усунення;
- прізвище, ім'я та по батькові осіб, які брали участь у прийманні продукції за кількістю і в складанні акта, місце їх роботи, займані ними посади, дата і номер документа про повноваження представника на участь у прийманні продукції, а також вказівку про те, що ці особи ознайомлені з правилами приймання продукції за кількістю;
- найменування та адреси відправника (виготовлювача) і постачальника;
- дата і номер телефонограми або телеграми про виклик представника відправника (виготовлювача);
- дата і номер рахунку-фактури і транспортної накладної (коносамента);
- дата відправки продукції зі станції (пристані, порту) відправлення або зі складу відправника;
- дата прибуття продукції на станцію (пристань, порт) призначення, час видачі вантажу органом транспорту, час розтину вагона, контейнера, автофургона і інших опломбованих транспортних засобів, час доставки продукції на склад одержувача;
- номер і дата комерційного акта (акта, виданого органом автомобільного транспорту), якщо такий акт був складений при отриманні продукції від органу транспорту;
- умови зберігання продукції на складі одержувача до її приймання, а також відомості про те, що визначення кількості продукції вироблялося на справних вагах або іншими вимірювальними приладами, перевіреними в установленому порядку;
- стан тари і упаковки в момент огляду продукції, зміст зовнішньої маркування тари та інші дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, в чиїй упаковці пред'явлено продукція - відправника або виготовлювача, дата розтину тари;
- при вибірковій перевірці продукції - порядок відбору продукції для вибіркової перевірки із зазначенням підстав вибіркової перевірки (стандарт, технічні умови, Особливі умови поставки, договір і т. П.);
- за чиїм вагою або пломбами (відправника або органу транспорту) відвантажена продукція; справність пломб і зміст відбитків відповідно до діючих на транспорті правил; загальна вага продукції - фактичний і по документам; вага кожного місця, в якому виявлено недостачу, - фактичний і за трафаретом на тарі (упаковці);
- транспортна і отправительская маркування місць (за документами і фактично), наявність або відсутність пакувальних ярликів, пломб на окремих місцях;
- яким способом визначено кількість якої бракує продукції (зважуванням, обрахуванням місць, обміром і т. П.), Чи могла вміститися відсутня продукція в тарне місце, в вагон, контейнер і т. П .;
- інші дані, які, на думку осіб, які беруть участь у прийманні, необхідно вказати в акті для підтвердження недостачі;
- точна кількість якої бракує продукції і її вартість;
- висновок про причини і місце утворення нестачі.
Оформлений в зазначеному порядку акт буде підставою для розрахунку і списання недостач і втраті цінностей при транспортуванні в межах норм природних втрат, а також для пред'явлення претензій постачальнику або транспортній компанії, якщо недостача цінностей перевищила граничні норми убутку або такі норми не встановлені.
облікові нюанси
При втраті і недостачі під час перевезення вантажу слід враховувати і податкові аспекти.
Відповідно до п. 185.1 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, передані на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу / орендарю. Виникнення при перевезенні вантажу втрати, недостачі, псування або пошкодження вантажу не є об'єктом оподаткування ПДВ, оскільки відповідно до вищезазначеного пункту об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, а відповідно до пп. 14.1.191 ПКУ «... поставка товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду».
Виходячи з вищевикладеного, втрата, недостача або відшкодування збитку за зіпсований товар не містять ознак поставки товарів, тому що немає договору і немає факту переходу права власності на товар. Тому п. 185.1 ПКУ не поширюється на такі господарські операції, а вони не є об'єктом оподаткування ПДВ.
У той же час податковий кредит по ПДВ в таких ситуаціях підлягає коригуванню на підставі того, що вимога п. 198.3 ПКУ (раніше пп. 7.4.1 Закону про ПДВ) про використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності не виконується, а саме : у зв'язку з тим, що «недостача» і «втрата» товарів означає, що в господарській діяльності підприємства такі товари не будуть використовуватися, тому податковий кредит покупця повинен бути зменшений. Такий висновок зроблено, зокрема, Київським апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 07.09.10 у справі № 2-а-30999/08, Вищий господарський суд в постанові від 01.03.06 у справі № 4 / 1195-27 / 181 та т.д.). Так, наприклад, в своєму визначенні Київський апеляційний адміністративний суд зазначив, що «... колегія суддів погоджується з висновками відповідача, що позивач в порушення вимог п. 4.2 ст. 4, пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у відповідному податковому періоді, в травні 2008 року не зменшив податковий кредит на суму ПДВ з вартості зіпсованої продукції (хмелю) і не вніс коригування до податкової декларації ». У той же час податковий кредит на суму втрати товару в межах норм природних втрат коригувати не потрібно.
Відповідно до п. 140.3 ПКУ до витрат не включається сума фактичних втрати товару, крім втраті в межах норм природних втрат.
Згідно п. 2.2 Методрекомендацій № 2, затверджених наказом Мінфіну України від 10.01.07 р, недостача і втрати в межах норм природних втрат, виявлені при їх оприбуткуванні і транспортуванні, включаються до первісної вартості придбаних запасів. Аналогічна позиція викладена в п. 14 П (С) БО 9 «Витрати».
Відповідно до п. 2.3 зазначених Методрекомендацій понаднормові нестачі і втрати первісної вартості запасів не збільшують. Сума нестач понад норми природного убутку, виявлені під час прийняття, на рахунках обліку не відбивається. Товари оприбутковуються на баланс з урахуванням тільки фактично отриманої кількості (з урахуванням нормативних втрат). А на суму наднормативних втрат підприємство може пред'явити претензію винній стороні (постачальнику, транспортної організації і т.д.) або ж звернутися до суду для стягнення відповідної суми в судовому порядку.
адвокат бухгалтера