Аналіз дивідендної політики на прикладі ВАТ «НК« Роснефть »

анотація:

В даній статті проаналізовані сучасні теорії дивідендної політики та методики виплати дивідендів на прикладі компанії ВАТ «НК« Роснефть ». Також розглянуті відносини механізму визначення частки дивідендів і особливостей виплати дивідендів. На основі аналізу положень про дивідендну політику зроблені висновки щодо їх приналежності певним методикам. Сформульовано особливості дивідендної політики.

Ключові слова: дивідендна політика, теорія дивідендної політики, методики дивідендної політики.

Актуальність обраної теми очевидна, оскільки в даний час тема дивідендної політики добре розроблена і висвітлена. Однак аналіз результату носить індивідуальний характер.

Дивідендна політика ВАТ «НК« Роснефть »заснована на дотриманні балансу інтересів Компанії та її акціонерів, а також на необхідності підвищення інвестиційної привабливості НК« Роснефть »і її акціонерної вартості. Компанія строго дотримується права своїх акціонерів і докладає всіх зусиль для збільшення їх доходів.

27 червня 2014 Загальне збори акціонерів затвердили Статут ВАТ «НК« Роснефть »в новій редакції.

Рішення про виплату дивідендів (в тому числі про розмір дивідендів та формою їх виплати) приймається Загальними зборами акціонерів ВАТ «НК« Роснефть »на підставі рекомендацій Ради директорів. Відповідно до дивідендної політики Компанії Рада директорів при визначенні рекомендованого розміру дивідендів орієнтується на величину чистого прибутку, яка визначається за даними фінансової звітності ВАТ «НК« Роснефть », складеної відповідно до вимог Російських стандартів фінансової звітності та за даними консолідованої фінансової звітності ВАТ« НК «Роснефть» , складеної відповідно до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Оцінка ефективності дивідендної політики

Для оцінки ефективності дивідендної політики розраховується кілька показників.

Таблиця № 1

2011 2012 2013 2014 2015 EPS, руб. 11,84 12,02 13,93 23,41 13,26

Як можна бачити в таблиці 1 показник прибутку на акцію зростає, збиваючи свій темп в 2011 році. Максимальна величина коефіцієнта досягається в 2014 році.

При цьому різниця між EPS і дивідендом показують величину нерозподіленого прибутку на одну акцію.

Графік №1 [1]

Як наочно показує Графік 1 [7], більшу частину прибутку суспільство вкладає саме в дивідендні виплати.

Вплив дивідендної політики на ринкову вартість акцій ВАТ «НК« Роснефть »

2011 2012 2013 2014 2015 Ринкова вартість акції, руб. 212,6 265,09 229,99 260,97 243,3

Ринкова ціна акцій ВАТ «НК« Роснефть »коливається з року в рік. Максимально отримане значення - 283,3 руб. В цей же рік дивіденди були значно збільшені, ніж та може пояснюватися зростання ціни акцій.

Графік №2 [1]

З Графіка 2 [7] можна зробити висновок, що з ростом EPS дивіденд на акцію зростає. Крім того, збільшення дивідендів у 2014 році призвело до зростання ринкової вартості (на це також вплинуло і збільшення чистого прибутку).

Але в 2015 році, ми видимому значне зменшення. Чистий прибуток впало, впав і дивіденд.

Таким чином, дивідендна політика вплинула на вартість акцій компанії.

Оцінка ефективності дивідендної політики

Для оцінки ефективності дивідендної політики розраховується кілька показників. Я привела розрахунок даних показників за 2015 рік.

Для 2015 року

Рентабельність активів = валовий прибуток / середня величина активів

Середня вартість активів = (Вартість активів на початок року + Вартість активів на кінець року) / 2.

1 575 130 657 / (9 586 295 тис. + 9 528 715 тис.): 2 = 0,6

Рентабельність власного капіталу = чистий прибуток / середнє значення власного капіталу = 190 млрд. / (533 млрд + 560 млрд): 2 = 2,87

Коефіцієнт дивідендного виходу = дивіденд на 1 звичайну акцію / прибуток на одну звичайну акцію = 6,3 / 13,26 = 0,47

Коефіцієнт співвідношення ціни і доходу на 1 акцію = ринкова ціна акції / дивіденд на акцію = 243,3 / 6,3 = 38,61

Співвідношення ціни та прибутку на акцію = ринкова ціна акції / прибуток на 1 акцію = 243,3 / 13,26 = 18,34

висновок:

- рентабельність активів практично не змінювалася за весь розглянутий період. Значення самого показника невелика, що свідчить про низький ступінь участі активів у формуванні прибутку.

- рентабельність власного капіталу також практично не змінювалася, і становить близько 2,87.

- коефіцієнт дивідендного виходу знижується за розглянутих три роки. Тобто частка прибутку, що виплачується на дивіденди, знижується.

- коефіцієнт співвідношення ціни і доходу на 1 акцію з 2014 по 2015 роки зростає, а в 2014 знижується і становить (11,14), що означає втрату інтересу інвесторів до цих акцій.

- співвідношення ціни і прибутку на акцію знижується за розглянутий період, що може також відображати зниження інтересу інвесторів до акцій.

Оцінка фінансової стійкості підприємств нафтової промисловості Росії

Для якісної оцінки фінансового стану підприємства необхідно не тільки аналізувати динаміку зміни показників фінансової стійкості, а й здійснювати порівняння з середніми показниками по галузі.

Мною проаналізовано фінансовий стан великих підприємств нафтової промисловості Росії, на частку яких припадає 64% всієї видобутої нафти в країні: ВАТ «НК Роснефть» - 40%; ВАТ «ЛУКОЙЛ». - 16,3%; ВАТ «Сургутнафтогаз» - 13% обсягів видобутку нафти.

У таблиці представлені показники забезпеченості запасів для трьох підприємств за 2014 р [1] [6]

Таблиця №3

Показник ВАТ «НК Роснефть» ВАТ «ЛУКОЙЛ» ВАТ «Сургутнафтогаз» Надлишок (+) або недолік (-) власних коштів в обороті підприємства -2 062 287 926 -109 163 631 461 437 831 Надлишок (+) або недолік (-) власних коштів в обороті і довгострокових позикових джерел формування запасів 219 083 826

-35 012 719

516 285 569 Надлишок (+) або недолік (-) загальної величини основних джерел формування запасів 1 534 130 293 322 934 667 604 498 399

Показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування, тис.р.
Як видно з табл. 1, найкращими показниками володіє ВАТ «Сургутнафтогаз» (абсолютна стійкість), потім йде ВАТ «НК Роснефть» (нормальна стійкість) і найгірші показники у ВАТ «ЛУКОЙЛ» (нестійкий стан).

Таким чином, можна зробити висновок, що компанія дотримується консервативного типу дивідендної політики, тобто виплата дивідендів виробляється в пропорціях, які дозволяють задовольняти потреби виробничого розвитку.

На практиці теорії Модільяні і Міллера не працює я вважаю що дивіденд впливає на акцію і при цьому збільшення виплати дивідендів може призвести до збільшення ринкової вартості компанії.

Зі збільшенням розміру виплачених дивідендів або зі зменшенням вартість акції сильно змінюється значить рада директорів і акціонери компанії більше дотримуються теорії Гордена, Інвесторам важливо як часто і в якому розмірі компанія виплачує дивіденди, проте якби компанія протягом великого періоду часу направляла всю свою чистий прибуток на виплату акціонерам, то у компанії не було б можливості розвивати свою діяльність, а з урахуванням зниження ціни на нафту корпорація не змогла б збільшити обсяг видобутку нафти, а значить з нізілась б конкурентоспроможність і акціонери віддали перевагу б альтернативні джерела доходу, з більш високою прибутковістю. Тим самим знизивши вартість акцій.

Список використаної літератури

1. Аверіна О.І. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності: підручник - М .: КНОРУС, 2012. - 288 c.

2. Бадокіна Е.А. Дивідендна політика і ринкова вартість компанії // Корпоративне управління та інноваційний розвиток економіки Півночі: Вісник Науково-дослідного центру корпоративного права, управління і венчурного інвестування Сиктивкарського державного університету. - 2010. - №3.

3. Бланк І.А. Управління формуванням капіталу. - М .: Омега-Л, 2008. - 512 с.

4. Вороніна О.В. Порівняльний аналіз дивідендної політики нафтових компаній Росії // Управління економічними системами. - 2011. - №7.

5. Піскунова І.В. Оцінка фінансової стійкості підприємства в сучасних умовах господарювання // Питання економіки і права. - 2011. - № 3 - С. 273-278

6. офіційного сайт ВАТ «НК Роснефть». - URL // www.rosneft.ru .

7. Річний звіт ВАТ «НК Роснефть» - www.rosneft.ru