Як податки і децентралізація рятують українську глибинку

Бурштинська ТЕС за останні шість років інвестувала в соціальну сферу 30 млн грн / Фото: Анатолій Бойко

Як податки і децентралізація рятують українську глибинку Алевтина Нагірна https://cdn.segodnya.ua/img/article/10585/4_main_new.1506325430.jpg https://cdn.segodnya.ua/img/article/10585/4_tn.1506325430. jpg 2017-09-25T10: 42: 13 + 03: 00 Україна Малі міста підтримуються бізнесом і децентралізацією

В українській глибинці все частіше проявляється сумна тенденція: в пошуках більш стабільного доходу і вигідних умов для ведення бізнесу багато підприємців переносять свої потужності в населені пункти побільше - в обласні центри, а то і зовсім за кордон. Туди ж в пошуках кращого життя біжать і здобувачі, залишаючи свої рідні міста в занепаді. Але є міста, чиї великі підприємства, які залишаються на місцях, дарують "рідних пенатів" шанс на відродження, справно наповнюючи своїми податками місцеві бюджети.

"ЩО ТУТ РОБИТИ?". У містечку Полонне на Хмельниччині одразу кидається в очі велика кількість велосипедистів. Колись місцеві жителі їздили так на роботу на розкидані по всьому місту заводи і фабрики. Однак, хоча звичка залишилася, першопричину вона вже давно втратила - багато підприємств котрий рік не працюють. Так, найбільший виробник щебеню Полонський гірничий комбінат простоює вже три роки.

Заступник голови підприємства Георгій Танабаш розповідає, що колись завод був дуже потужним. "Раніше підприємство виробляло близько двох мільйонів тонн продукції в рік і вливав в місцевий бюджет до 80% від усіх податків ", - говорить він. Але поки змінювалися власники, нарікає Танабаш, з нього вивезли продукцію і техніку на десятки мільйонів гривень." Жодної копійки податків не було сплачено ", - скаржиться Георгій Павлович. Залишилися тільки відходи від виробництва щебеню, які нове керівництво продає, щоб повернути борги із зарплати працівникам.

" ось , Прийшло смс про надходження тисячі гривень, але найбільше мені повинні 15 тисяч ", - говорить Василь Драгонера, який кілька років пропрацював на комбінаті водієм. Його дружина - інвалід, а діти через відсутність роботи роз'їхалися хто куди:" Син в Ізраїлі, а дочка в Одесі. Що їм робити в Полонному? ".

Те, що містечко в занепаді, дуже помітно при під'їзді до фарфоровому заводу - будівля давно перетворилося на руїни і поросло бур'янами. Пропрацювала на підприємстві 30 років художниця Валентина Щербань розповіла нам, що завод працював ще з ХІХ століття, випускав по 30 млн виробів на рік, але зупинився в XXI столітті, так як виробництво посуду з глини виявилося нерентабельним.

"Убило завод не стільки подорожчання газу - хоча це одна з основних причин, - скільки то, що стали завозити дешеву китайську продукцію", - пояснила Валентина. Раніше завод забезпечував робочі місця двом з половиною тисячам осіб і годував місто, навіть коли рухнула планова економіка. Тепер же місцева молодь через відсутність роботи тікає до обласного центру, а ті, хто залишився в місті, замість місцевої кераміки торгують, чим попало. "Продаємо китайську посуд і російську. На хліб заробили - і добре. А де нам ще працювати? Фарфорового немає, маслозаводу - теж", - розповіла нам продавець посуду Надія.

Проте, Полонне залишається на плаву. Рятувальним кругом для містечка стала децентралізація. Місто включився в неї одним з перших в країні, об'єднавшись з трьома десятками сіл. "Бюджет об'єднаної територіальної громади в порівнянні з бюджетом міста виріс майже в чотири рази", - розповідає перший заступник голови Полонного Олег Кулинский і додає, що зараз бюджет Полонщіни поповнюється в основному за рахунок сільськогосподарських підприємств. Позитивні зміни не змусили себе чекати, але, в першу чергу, торкнулися сіл. Так, в селі Новоселиця поблизу Полонного на багатьох вулицях провели освітлення і вже відремонтували 40 кілометрів доріг. "Дороги тепер божеські - вчасно ремонтують, можна миритися", - підтверджує водій шкільного автобуса Сергій. У цьому ж селі за рахунок державного і місцевого бюджетів в школі поставили нові вікна та купили мультимедійну дошку.

ТЯГНЕ ЗАВОД. Зовсім інша картина в невеликому селі Бовшів на Івано-Франківщині. Воно процвітає і навіть більш того - вважається найбагатшим містом в окрузі. Тут є своя промисловість, а тому можливостей більше. Так, зовсім недавно в селі побудували футбольне поле, на якому не тільки грають в футбол, а й проводять уроки фізкультури. Штучного газону місцеві хлопчаки не натішаться. "Битися об землю, коли падаєш, завжди болючіше. А от гума дуже пом'якшує падіння", - поділилися з нами вони.

Благополуччя видно і по місцевому дитячому саду - тут зробили капітальний ремонт, купили нові меблі та іграшки. Саме дошкільний заклад потопає в зелені. "Завдяки екологічним засобам, ми зробили в садку озеленення. У нас досить хороший дизайн, ми самі його створювали", - розповіла нам завідувачка дитячим садом Оксана Дзундза. Під будівлею - зовсім нова прибудова. "Це зал для занять спортом і музикою", - пояснила завідуюча. Крім того, з недавнього часу жителям Бовшева не потрібно їхати в місто в пошуках дантиста. Він сам до них приїжджає три рази в тиждень - для цього в місцевій амбулаторії обладнали стоматологічний кабінет. "Ми витратили на обладнання десь близько 200 тисяч гривень, повністю за рахунок сільського бюджету, за рахунок податків, які сплачує ДТЕК - саме він у нас найбільший платник податків ", - говорить голова сільради Ганна Очкур.

За її словами, Бовшева дістається левова частка екологічного податку від Бурштинської ТЕС, в рік це близько 28 млн грн. Це підтверджує також і. о. директора ДТЕК Бурштинської ТЕС Денис Шмигаль. Він повідомив нам, що за вісім місяців цього року завод виплатив близько 224 мільйонів екологічного податку, а загальна сума сплачених податків становила 304 млн 900 тис. Грн. "Виплата офіційної заробітної плати - це відповідальність перед державою. Це ж зарплата наших вчителів, лікарів, це утримання армії", - зазначає Шмигаль.

Офіційне працевлаштування на найбільшій теплової електростанції Західного регіону вибрали дві з половиною тисячі чоловік. Наприклад, Роман Підхомний, кращий електрозварник Бурштинської ТЕС, зі своїм досвідом і кваліфікацією легко знайшов би роботу за кордоном, але вважав за краще залишитися вдома. "Як же може держава нормально існувати, якщо половина країни поїхала заробляти гроші за кордон і не платить податки. Потрібно, щоб хтось працював тут і платив податки. Тоді ми будемо в старості забезпечені ", - переконаний Роман.

Село виграє не тільки від податкових надходжень. За останні шість років Бурштинська ТЕС інвестувала в його соціальну сферу 30 млн грн. Так, за ці кошти в центральній міській лікарні відремонтували відділення реанімації та ліфт, а важких хворих тепер є можливість везти до обласного центру на реанімобілі. "Для того щоб могли провести більш детальні обстеження, закупили комп'ютерну томографію, а для особливих випадків компанія ДТЕК купила нам реанімобіль - він дуже допомагає в роботі", - розповів заввідділенням інтенсивної терапії Бурштинської міської лікарні Ігор Сачінскі.

ДЛЯ ПОЧАТКУ - МАЛИЙ. Експерти згодні, що невеликим містечкам зі своєю промисловістю дійсно легше вижити, адже часто саме податки великих роботодавців виступають головними джерелами наповнення місцевих бюджетів. Однак сьогодні великі підприємства неохоче йдуть в маленькі населені пункти.

"Замкнуте коло : Працездатне населення сіл йде в міста, а бізнес не бажає йти в села через нестачу робочої сили ", - пояснила віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців Юлія Дроговоз. Експерти пропонують для початку налагодити роботу малого підприємництва." Невеликим містам потрібно залучати стартапи, створювати для них комфортні умови, адже малий бізнес цілком може стати великим і годувати своє місто ", - відзначає глава секретаріату Ради підприємців Андрій Забловський.

Забловський наводить приклад українського виробника дронів: "Їх компанія починалася в гаражі і за короткий час перетворилася на гіганта, який працює не тільки з українськими, а й із закордонними замовниками". Крім того, експерт підкреслює, що маленькі міста можуть бути привабливі для бізнесу тим, що там можна істотно заощадити: "В глибинці оренда землі набагато дешевше, тому що починати там зручніше". У свою чергу, Юлія Дроговоз вважає, що для залучення великого бізнесу в малі міста необхідно вирішити проблеми економіки в цілому: "Державі потрібно докласти зусиль - сприяти розвитку інновацій і створити зручні та прозорі умови для ведення бізнесу. Тоді до нас прийдуть не тільки українські, але й іноземні інвестори, які розподілять потужності по регіонах ".

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram

Підписуйтесь на нашу розсилку