1

РОЗДІЛ I. ВСТУП В ЕКОНОМІКУ

ГЛАВА 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

1.1. Безмежність потреб і обмеженість ресурсів. Проблема економічного вибору

Людина в повсякденному житті потребує найрізноманітніших товарах і послугах: житло, їжа, одяг, медичне обслуговування і т.д. Потреби людей, які взяли форму конкретної необхідності в певних благах, товари, послуги, називаючи-ють потребами. Наявність потреб спонукає людей до активної діяльності, до досягнення певного рівня добробуту. Саме задоволення потреб є спонукальною силою таких економічних процесів, як виробництво, накопичення, інновації, підприємництво. Людські потреби включають не тільки індивідуальні нуж-ди, а й потреби сім'ї, соціальної групи, виробничого колективу, населення, народу, держави.

Кількість видів благ, товарів, послуг, потреба в яких відчувають люди, обчислюється мільйонами, проте, коло їх безперервно розширюється. Про це свідчить той простий факт, що протягом кожних десяти років кількість видів споживчих товарів і послуг збільшується більш ніж в два рази при одночасним-менном збільшенні обсягу споживання багатьох видів. Так що потреби зростають в кількісному і в ще більшому ступені в якісному відношенні. Це явище може бути названо законом узвишшя потреб. Піднесення, а не збільшення означає не тільки кількісне зростання, а якісна зміна потреб людей.

Наочно демонструє даний закон піраміда Маслоу, яка представляє собою структуру особистих потреб людини. Піраміда Маслоу показує зростання потреб людини при переході від одного рівня до іншого, а також черговість задоволення потреб. На ієрархічній драбині потреб на самому нижчому щаблі знаходяться фізіологічні потреби, на самій вищого ступеня - потреби в самореалізації. Тим самим підкреслюється соціальний характер потреб людини.

Потреби, будучи рушійною силою виробничої діяльності, можуть бути задоволені за допомогою благ. Благо це предмети матеріального світу і духовні цінності, здатні задовольнити наші потреби. Всі блага діляться на вільні та економічні. Вільні блага це блага, які не володіють відносною рідкістю на даному етапі розвитку суспільства і економічних відносин. Прикладами вільних благ можуть бути повітря, вода в річці, лісова галявина і т.д. У сучасному світі все це знаходиться у вільному доступі для людей. У цих благ немає ринкової ціни. Вони не продаються і не купуються. Однак в майбутньому ці блага можуть стати рідкісними щодо потреб. У цьому випадку вони стануть об'єктом власності і предметом купівлі продажу. Економічні блага це речі, які мають відносною рідкістю. Потреба в них більше, ніж можливість надати і (або) провести. Економічні блага є об'єктом власності. За їх приводу виникають відносини власності. Вони володіють ціною, і ми можемо їх називати товаром або послугою. При їх виробництві, як правило, виникають економічні витрати. Прикладами економічних благ можуть служити: продукти харчування, автомобілі, книги, послуги освіти і т.д. Економічні блага за кількістю споживачів діляться на приватні (індивідуальні) і громадські. Приватні блага споживаються індивідуумом, який платить за нього, в залежності від того, яку користь воно йому приносить. Таким чином, для людини важливе значення має ціна товару або послуги. Якщо індивідуум споживає приватне благо, то автоматично інші члени суспільства позбавлені можливості спожити його. Прикладами приватних благ є ваші особисті речі, житло, послуги перукарні і т.д. Суспільне благо це благо, яке споживається колективно. Найчастіше суспільне благо існує в формі послуг. Прикладами громадських послуг можуть бути: забезпечення внутрішнього порядку в державі, національна безпека, благоустрій населених пунктів, маяки в море і т.д. Якщо людина споживає суспільне благо, то інші люди можуть спожити його в тій же кількості. Кількість споживаних суспільних благ не залежить від розміру оплати. Тому суспільні блага породжують проблему, яка виражається в тому, що люди намагаються не оплачувати споживання суспільних благ. З цієї причини суспільні блага виробляються урядом, а не комерційними фірмами. Оплата суспільних благ здійснюється через систему оподаткування.

Для виробництва економічних благ необхідні ресурси. Ресурсами називаються блага другого порядку, які не задовольняють потреби людини, а можуть бути використані для виробництва кінцевих товарів і послуг. Ресурсами є метал, ділянку землі, електроенергія, тканину, робоча сила і багато іншого. Всі ресурси мають фундаментальним властивістю - обмеженістю. Обмеженість ресурсів носить відносний характер. Ресурсів не вистачає не тому, що на нашій планеті обмежена кількість палива, мінералів, води, лісів, землі і т.д. Відносний характер ресурсів проявляється разом з безмежністю потреб. Образно можна сказати, що потреби збільшуються в геометричній прогресії, а ресурси в арифметичній прогресії. Наприклад, людство винаходить все нові види енергії, а потреба в ній не дозволяє позбутися від її дефіциту. Поряд з відносною обмеженістю ресурсів існує і абсолютна (або фізична). Дійсно, більшість природних ресурсів не поновлювані, тобто вичерпними.

Ресурси, які беруть участь в процесі виробництва, називаються факторами виробництва. Різноманітні фактори виробництва можна згрупувати. Таким чином, виділяємо п'ять факторів виробництва: праця, капітал, земля, інформація, підприємницькі здібності. Будь-який процес виробництва (видобуток нафти, випуск автомобілів, надання побутових послуг і т.д.) можливий при наявності всіх факторів виробництва. Власники факторів виробництва отримують дохід. Розмір доходу залежить від продуктивності ресурсу, його рідкості, попиту на кінцевий результат виробництва. Розглянемо особливості кожного фактора виробництва.

Праця - це фізичні та інтелектуальні здібності людини, що бере участь в процесі виробництва. Продуктивність праці багато в чому залежить від умов життя людини. Тому праця розглядається не тільки як економічна, а й соціальна категорія. Власник праці отримує дохід у вигляді заробітної плати.

Капітал - це результат праці, здатний до самозростання вартості. Капітал це ресурс бере участь тривалий час в процесі виробництва. Власник капіталу отримує дохід у вигляді позичкового відсотка.

Земля це фактор виробництва, який, з одного боку являє природні ресурси, з іншого боку, для економіки він важливий як просторовий ресурс. Власник землі одержує дохід у вигляді земельної ренти.

Інформація це ресурс, який бере участь в процесі виробництва у вигляді знань про технології, управлінні і організації, ринковому середовищі і т.д. Власник інформації отримує дохід у вигляді інформаційної ренти.

Під підприємницькими здібностями розуміється здатність створювати на основі відкриттів в області техніки, технології, управління нові виробництва, вкладати капітал і розвивати різні сфери економічної діяльності.

Виділяються чотири функції підприємця:

1) прояв ініціативи в поєднанні всіх факторів виробництва в єдиний процес виробництва;

2) прийняття стратегічних рішень по визначенню основних напрямків діяльності підприємства;

3) новаторство - впровадження на комерційній основі нових продуктів, технологій, методів організації бізнесу;

4) ризик втрати вкладеного капіталу, часу, праці, ділової репутації внаслідок невизначеності розвитку ринку.

Підприємницькі здібності можна розвинути. Доходом підприємця є прибуток.

Більш докладно про трьох основних факторах виробництва (праця земля капітал) можна ознайомитися в розділах 9.1. , 9.2. , 9.3 .