Білоруський зі словником

1. Навіщо українські підприємства змінюють своє виробниче громадянство? Білоруське морозиво і пельмені,...
2. Требуется переводчик
3. Довідка «2000»

Навіщо українські підприємства змінюють своє виробниче громадянство?

Білоруське морозиво і пельмені, майонез і лимонад, сир і молоко, випущені в Дніпрі і Кропивницького, Києві та Запоріжжі. Сьогодні бренди в стилі північно-західного сусіда нашої країни за популярністю у вітчизняних споживачів можуть посперечатися навіть з марками родом з СРСР.

Маскування свого товару під іноземного виробника - явище для нашої торгівлі не нове. У 1990-і продукцію восточноазиатского легпрому часто випускали з бирками Abibas, Lecosta або Reabok. При цьому маніпуляції з окремими буквами в словах не заважали талановитим маркетологам використовувати в написанні своїх чудо-брендів шрифти або взагалі копіювати весь корпоративний стиль відомих світових марок - Adidas, Lacoste і Reebok.

На початку 2000-х деякі українські фірми пішли далі і почали підписувати свій ширпотреб Made in China. Оцінка споживчих переваг показала, що в сегменті найдешевших промтоварів вітчизняним виробникам довіряють ще менше, ніж їх китайським колегам.

Дане правило практично не поширювалося на продукти харчування. Для нашої країни з її величезним аграрним комплексом (нехай і неабияк понівеченого за останні два десятки років) подібна діяльність виглядала б оксюмороном. Неймовірно, але сьогодні процеси мімікрії торкнулися і цю сферу.

Приблизно з 2005-2007 рр. вітчизняний харчопром потрапив під масовану атаку громадськості та ЗМІ. Причина - захоплення масових виробників продуктів досягненнями хімічної промисловості (харчові добавки з маркуванням Е) і замінниками інгредієнтів.

Особливо діставалося молокозаводам, яких звинувачували в підміні молочної сировини рослинними жирами - в широкий ужиток увійшло словосполучення «пальмова олія».

Тоді у відносно ситі роки народ вимагав якості і натуральності продуктів (глобальна фінансово-економічна криза 2008 р за винятком декількох особливо просунутих світових економістів, не прогнозував ніхто).

Постійно псував імідж вітчизняних товарів, особливо твердих сирів, «Роспотребнадзор» і особисто керівник даної організації в 1996-2013 рр., За сумісництвом головний державний санітарний лікар РФ Геннадій Онищенко.

Щоб тільки перерахувати, скільки разів і якій кількості українських виробників був закритий доступ до російського ринку починаючи з 2006 р, - не вистачить смуги. Причому не завжди ці звинувачення були обґрунтованими.

Наприклад, в 2012 р в розпал чергової «сирної війни» науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «Тест» (Київ) спільно з російською «Міжнародною конфедерацією товариств споживачів» протестували закуплені в РФ 22 марки твердого сиру: українського (15 зразків), російського і білоруського (решта 7) виробництва.

Всі екземпляри (без етикеток) відправили для паралельних досліджень в три російські і одну українську лабораторію. Причому тести провели за методикою, рекомендованою саме «Росспоживнаглядом». У підсумку - рослинний жир був виявлений абсолютно всіма організаціями лише в одному зі зразків, який був випущений в Росії.

Та й взагалі з часом вітчизняні фахівці зафіксували значне поліпшення якості українських продуктів. На ринку відбулося укрупнення виробництв, і великі компанії стали дорожити своїм ім'ям. Але, як відомо, репутація руйнується набагато швидше, ніж заробляється.

Пошук досконалості

Паралельно приблизно з 2008 р на українському ринку стали масово з'являтися продукти харчування білоруського виробництва: тверді сири, глазуровані сирки, молоко (в тому числі сухе і згущене), кефір, сметана, майонез, ковбаса і навіть м'ясні консерви, включаючи досить екзотичну в наших краях конину. Незважаючи на те що вони коштували трохи дорожче вітчизняних аналогів, на прилавках такі товари не залежувались.

Великі торгові мережі України не захотіли зв'язуватися з білоруськими товарами, але біля станцій метро, ​​на ринках і просто в людних місцях з'явилася величезна кількість кіосків «Продукти з Білорусі». Згодом впали і супермаркети. Наприклад, в ті часи я частенько купував в мережі Novus молоко і сметану торгової марки «Брест-Литовський», що належить ВАТ «Савушкін продукт».

Що сприяло такої шаленої популярності білоруських продуктів? Адже, здавалося б, сусіди - найбільш постраждале від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС держава. Майже чверть (22,37%) території республіки зазнала радіоактивного забруднення. Яке вже тут м'ясо і молоко?

Вважаю, для білорусів збіглося відразу кілька сприятливих факторів. По-перше, українцям потрібна була не надто дорога альтернатива місцевим продуктам (про підмочену репутацію вітчизняного харчопрому ми вже згадали).

По-друге, за даними дослідження соціологічної групи «Рейтинг» (Київ), до сих пір майже третина (31%) українців жалкують про розпад СРСР, а в 2010 р таких було значно більше - 46%. І саме Білорусь в свідомості наших громадян є тим найбільш законсервованим Союзом з усіма відповідними атрибутами. В даному випадку найважливіший з них - апологія радянських ГОСТів при виробництві продуктів харчування. Для багатьох українців це автоматично підтверджувало рефрен: «Білоруське - значить якісне і натуральне».

При цьому симпатії до білорусів у нас в країні тільки посилюються. Так, група «Рейтинг» з 18 лютого по 4 березня 2016 р провела всеукраїнське дослідження. Серед іншого з'ясувалося, що 58% українців ставляться до Білорусі «тепло» або «дуже тепло». А вітчизняних маркетологів можна звинувачувати в чому завгодно, тільки не в тому, що вони не читають соціологічних досліджень.

Нарешті, республіка почала активно презентувати себе зовнішньому світу, організовуючи тривалі прес-тури (зазвичай до 5 днів), показуючи гостям не тільки пам'ятки, але і аграрні підприємства. Колеги по редакції «2000» багато разів брали участь в подібних заходах. Був на одному з них і я (див. «Білорусь: між прохідний і Палацом культури», «2000» №22 (655), 31 травня - 6 червня 2013).

Требуется переводчик

Ймовірно, активність білоруського харчопрому схвилювала не тільки українських виробників, а й органи державної влади.

Так 1 березня 2012 р Госветфіто-служба призупинила ввезення на територію країни молока і свиней з Білорусі. Причина - перевищення максимально допустимого рівня ветеринарних препаратів (антибіотиків) в продуктах харчування.

Втім, вже в середині травня того ж року дев'ять молокопереробних підприємств Білорусі реабілітували (Рогачевський молочно-консервний комбінат, «Мозирський молочні продукти», «Молочні продукти», агрокомбінат «Снов», «Савушкін продукт», Березовський сироробний комбінат, «Бабусин глечик» , «Беллакт», Щучинський маслосирзавод).

З 21 січня 2013 р невідповідність українським нормативам безпеки ввели тимчасові обмеження на ввезення молочної продукції компаній «Бабусин глечик» і «Молочні продукти». З 23 січня - з Оршанського молочного комбінату.

З 1 травня 2014 р Білорусь ввела ліцензування імпорту пива і кондитерських виробів не з Митного союзу, тобто і для українських виробників в тому числі. А з 10 липня того ж року Мінськ забороняє ввозити картопля з України.

У відповідь вітчизняний уряд вже в кінці червня 2014 го ввело мита в розмірі 55,29% митної вартості білоруського молока, вершків, йогуртів, кефірів, вершкового масла, кондитерських виробів з цукру, шоколаду та борошняних солодощів. Мито для солодового пива встановлена ​​в розмірі 60,05%.

В кінці минулого року у відповідь на дії Білорусі щодо українських підприємств кондитерської і пивоварної галузей Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі прийняла рішення ввести мито в розмірі 39,2% митної вартості на білоруські товари. У немилості опинилися молоко і молочні продукти, сири, риба, кондитерські та хлібобулочні вироби, шоколад, солодове пиво, горілка і сіль.

Втім, це питання було незабаром врегульовано - обмеження так і не ввели. А з 1 січня 2016 року набрав чинності закон «Про заходи щодо стимулювання зовнішньоекономічної діяльності», який скасував додатковий імпортний збір, і це стосується в тому числі і білоруської продукції.

Чи винна в тому митно-тарифна нестабільність, але сьогодні знайти білоруські продукти в наших торгових мережах практично неможливо. Як індикатор я вибрав кілька великих супермаркетів в крокової доступності від мого будинку в Києві: «Велика кишеня» (Оболонська площа, 6), «Еко маркет» (вул. Малиновського, 12 і вул. Тимошенко, 13/1), «Сільпо »(вул. Малиновського, 5), Novus (просп. Оболонський, 1б) і« Космос »(просп. Оболонський, 21б).

Жоден з цих магазинів не торгує білоруським харчопромом. Більш того, кудись зникли раніше численні кіоски «Продукти з Білорусі» на площах біля станцій метро «Оболонь», «Мінська» і «Героїв Дніпра».

Але, не дивлячись на відсутність пропозиції, попит нікуди не подівся, і цю нішу моментально зайняли продукти, вироблені українськими підприємствами, з етикетками на білоруській мові. Нижче - кілька найбільш показових прикладів.

За інформацією Лінгвістичного музею КНУ ім. Т. Шевченка, українська та білоруська мови мають найтісніший контакт, мають 84% загальної лексики. Так що українцям легко зрозуміти написи на упаковках, при тому що наші бізнесмени переводять не тільки фронтальні, а й контр-етикетки (на зворотному боці упаковки). Звичайно, одна справа прочитати, інше - зробити грамотний письмовий переклад. Ймовірно, в цьому відношенні простіше всього компанії «Карлсберг Україна», яка розливає в нашій країні (заводи в Києві, Запоріжжі та Львові) пиво «Мінскае Жигулёўскае» по 15,39 грн. за 0,5 л і солодкі газовані напої під торговою маркою «Вятрачок» - «Сітро» і «Дзюшес» по 9,49 грн. за 0,5 л (ціни супермаркету Novus). Адже транснаціональна корпорація Carlsberg володіє виробничими потужностями і в Білорусі.

Не так давно на український ринок вийшла торгова марка «Біла бяроза». Мене захоплює підхід виробників до просування продукції. Навіть сайт компанії (www.bbyaroza.by) розміщений в білоруській доменній зоні.

«Брест-Литовський» і «Беларускія нациянальния традициі». Краще добре запозичити, ніж погано придумати

Красива легенда бренду говорить наступне: «Виготовляти справжній білоруський пломбір на батьківщині, а потім поставляти його в Україну, з огляду на відстань доставки, митні процедури, відсутність оптимально розташованих спеціалізованих холодильних складів і все подальші логістичні дії, а також витрачений час, може негативно позначитися на якості продукту. Тому, маючи оригінальні рецептури та відроджені технології виробництва морозива, а також маючи можливість поставляти з Білорусії основну сировину, ми звернулися до провідних виробників морозива в Україні і успішно виробляємо його в «безпосередній близькості» від споживача! »

З огляду на, що «Біла бяроза» використовує виробничі потужності ТОВ «Ласунка» (Дніпро), можна припустити про безпосередній зв'язок цих брендів. Проте білоруськомовний продукт всіляко дистанціюється від дніпровського виробника.

Сьогодні компанія випускає не тільки морозиво, але і глазуровані сирки, а також заморожені напівфабрикати. Найбільш широкий асортимент продукції ТМ «Біла бяроза» я знайшов у магазині «100 сирів» (вул. Малиновського, 11).

Були придбані на пробу: фруктовий лід «Лісові ягоди в березовому соку» (8,90 грн. За 95 г), пломбір в цукровому стаканчику (9,30 грн. За 70 г), пломбір «Ескімо з какао» на паличці (11 , 95 грн. за 77 г), пломбір «Крем-брюле» в вафельному стакані (8,35 грн. за 70 г) і упаковка яловиче-свинячих пельменів (87,76 грн. за 777 г).

Але далі за всіх в справі мімікрії просунулася фірма «Оліс лтд» із Запоріжжя. Вони придумали не має ніякого відношення до нашого північно-західному сусідові торгову марку «Беларускія нациянальния традициі». І мало того, що під цим брендом випускають майонез (не знав, що це традиційний білоруський соус), так ще й оформлення упаковки разюче нагадує зовнішній вигляд марки «Брест-Литовський». Як кажуть дизайнери, краще добре запозичити, ніж погано придумати.

Ціна майонезу «Беларускія нациянальния традициі» за упаковку 370 г 40% жирності - 14,29 грн., 67% жирності - 18,09 грн. Аналогічні продукти, розфасовані по 700 г, стоять 24,35 грн. і 30,85 грн. відповідно (ціни мережі «Еко маркет»).

Якщо задіяти методи аналогії та екстраполяції, то можна з великою часткою ймовірності прогнозувати наступну країну, під прапор якої стануть вітчизняні виробники. Вважаю - це буде Грузія.

Кавказьке держава у нас люблять ще з часів СРСР багато в чому завдяки фільмам Георгія Данелії «Не горюй!» (1968) і «Міміно» (1978). Виконавець головних ролей в обох стрічках Вахтанг Кікабідзе досі популярний в нашій країні. А про цілий десанті грузинських реформаторів в українській владі після 2014 року навіть і не згадую.

Українці лояльні до кавказької кухні. Свідчення чому - велика кількість грузинських ресторанів, кафе і магазинів. Багато вітчизняних виробників соусів і приправ виготовляють традиційні для Грузії «Ткемалі» і «Сацебелі». Практично немає байдужих до хліба - шоті, воді «Боржомі», винам «Кіндзмараулі» або «Алазанська долина».

І перші ластівки вже з'явилися. У «Еко маркеті» виявив цілу серію солодких газованих напоїв «Грузинський букет»: зі смаком дюшесу (16,45 грн. За 0,5 л), «Тархун» і «Ситро» (обидва - по 16,69 грн. За 0 , 5 л). При цьому випускають їх в селі Новий Биків на Чернігівщині.

Газовані напої під торговою маркою «Натахтарі» (виробляються в однойменному грузинському селі) стоять куди дорожче. У гіпермаркеті «Космос» за 0,5 л «Тархуна», «Груші» і «Сапераві» просять 31,32 грн., А за літр «Крем-вершків» - 34,85 грн. Воно і зрозуміло - транспортні витрати і митниця додають як мінімум половину вартості, а то й більше.

Довідка «2000»

За даними посольства Республіки Білорусь в Україні, наша країна останні 5 років за обсягом товарообігу та експорту входила в трійку держав - найбільших зовнішньоторговельних партнерів Білорусі. У 2015 р посіла третє місце після Росії та Великобританії.

Білорусь стабільно входить до п'ятірки основних торгових партнерів України. У 2015 г. - п'яте місце після Росії, Китаю, Німеччини і Польщі.

В останні роки двосторонній товарообіг неодноразово перевищував $ 6 млрд. Але через кризу в 2015 р обсяги двосторонньої торгівлі впали до $ 3,47 млрд. У першому півріччі 2016 р товарообіг склав $ 1,374 млрд.

Білорусь експортує в Україну понад 550 товарних позицій, імпортує близько 700. Більше 70% всього обсягу білоруського експорту в нашу країну становлять нафтопродукти. Решта - калійні і змішані добрива, трактори та сільськогосподарська техніка, шини, металопродукція, холодильники і морозильники, вантажні автомобілі, частини та обладнання для автомобілів і тракторів, полімери етилену, кордові матеріали, волокна синтетичні, пластмасова тара, панчішно-шкарпеткові вироби, продовольство ( молоко, риба, горілка, пиво, кондитерські вироби).

В Україні закуповується електроенергія, метали і металопродукція, корми для тварин, лікарські засоби, вуглець, частини рухомого складу.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...