Бензин в Білорусі: халяви не буде

З початку року ціни на білоруських заправках змінювалися 12 раз.

Регулярні подорожчання останніх місяців на копієчку склалися в загальний 14-відсоткове зростання. Тому не дивно, що концерн «Белнефтехим» спробував розвіяти невдоволення автолюбителів, пояснивши причини зростання цін. Виправдати його може безліч аргументів. У концерні вибрали 12 відповідей, кожен з яких по-своєму справедливий. Але від цього власникам автомобілів легше не стає. Багато так звикли, що держава зобов'язана захищати населення від цінових неприємностей (у чому сама ж держава нас довго запевняло), що розлучатися з цією ілюзією тепер так само важко, як і з грошима за бензин.

Здавалося б, отримуючи дешеву нафту з Росії, можна було б не задирати ціну на бензин вище російської. У концерні спробували докладно пояснити, що нафта не отримують, а купують і ціна покупки вже не настільки низька, як раніше. Плюс експортні мита, російський «податковий маневр», транспортне плече поставок нафти - тут ніякого стримування цін не вистачить. Чомусь автори роз'яснення не додали, що в країні, яка більшу частину нафти імпортує, низькі ціни на бензин взагалі виглядають дивно. Тільки євразійської інтеграцією до недавніх пір і трималися. Але цей ресурс, схоже, на межі зникнення.

Оглядкою на гаманець нафтопереробників ...

Колись «Нафтан» і Мозирський НПЗ були найприбутковішими підприємствами в країні. Але ті часи минули. Керівництво заводів і концерну може пред'явити довгий список причин: від подорожчання поставляється з Росії сировини і загострення конкуренції на основних зовнішніх ринках збуту до дотування порівняно низьких внутрішніх цін і необхідності вишукувати гроші на завершення модернізації. Змиритися з думкою про те, що нафтопереробка більш не є надприбутковій, важко. Але буває і гірше - Україна свої НПЗ взагалі втратила.

З кожним подорожчанням бензину у автолюбителів зріють підозри, що на цьому гріють руки працівники НПЗ і особливо їх керівники. У концерні з цим не згодні: мовляв, зарплати там контролюються державою, їх вага в ціні бензину - всього-то 2 копійки, та й служба на НПЗ «небезпечна і важка». Але переконати в цьому публіку настільки ж складно. Адже, за даними Белстата, середня номінальна зарплата в нафтопереробці майже в 1,6 рази вище, ніж в середньому по республіці, а реальна - в першому півріччі поточного року зросла на 28,7% в порівнянні з січнем - червнем 2017 го, тоді як в цілому по країні - тільки на 13%. Так що не варто прибіднятися.

... І НАСЕЛЕННЯ

Ймовірно, співробітники «Белнефтехіму» мають повне право ображатися на звинувачення в тому, що вартість бензину не ув'язується з рівнем доходів населення. Насправді така ув'язка часом грає куди більш значущу роль, ніж витрати НПЗ, світові ціни на нафту та інші фактори. Про це свідчать не тільки дані статистики про частку витрат на автомобільне паливо в загальних витратах населення і собівартості транспортників, наведені в релізі «Белнефтехіму».

Але, по-хорошому, якщо порівнювати ціни на бензин в різних країнах, то з урахуванням купівельної спроможності населення. І виходить, що, хоча автопаливо у нас одне з найдешевших в Європі, за середню зарплату ми можемо його купити в 5 разів менше, ніж, наприклад, жителі Норвегії, де бензин дуже дорогий.

Але, по-хорошому, якщо порівнювати ціни на бензин в різних країнах, то з урахуванням купівельної спроможності населення. І виходить, що, хоча автопаливо у нас одне з найдешевших в Європі, за середню зарплату ми можемо його купити в 5 разів менше, ніж, наприклад, жителі Норвегії ...

Втім, якщо ж мова дійде до ринкових аргументів, то нам же гірше буде. Формула «попит визначає пропозицію» тут відіграє на руку пропонує стороні. Наприклад, з 2010 по 2017 рік число автотранспортних засобів організацій зросла на 2,9%, а легкових автомобілів у населення - на 18,9%: з 2,5 млн до 2,9 млн одиниць. Виходить, якщо попит на машини не падає, то і ринкових підстав знижувати ціни на бензин особливо не видно. Стало бути, прибіднятися і тут не варто: масово «залізних коней» на прикол в країні поки не ставлять.

Однак зауважу, що в ті ж 2010-2018 роки ціни на бензин в основному росли значно швидше, ніж інфляція в цілому.

ІНДЕКСИ ЦІН (%, до грудня попереднього року)

ПОДАТКИ

За даними концерну, в ціні палива податки становлять близько 40%. Це значно менше, ніж в нафтовидобувних країнах, де цей рівень досягає 65-75%. На жаль, це свідчить не стільки про плюси нашої податкової системи, скільки про обмеженість можливостей для пом'якшення інших факторів, що формують вартість нафтопродуктів в Білорусі. Так що, якщо держава спробує знизити, скажімо, акцизи або ПДВ на автомобільне паливо, затикати дірку в бюджеті доведеться за рахунок збільшення податків в якихось інших сферах. В результаті істотно подорожчають інші товари або послуги.

ЦІНА НАФТИ І ДОЛАРА В БЕНЗИНІ

Охоче ​​вірю, що концерн ретельно відстежує всі фактори, які впливають на ціноутворення на внутрішньому ринку, включаючи світові ціни на нафту і нафтопродукти, податкове навантаження, валютні курси і т. Д. Однак дискретність рішень про зміну цін на бензин змушує підозрювати, що ці фактори далеко не завжди є визначальними. Часто виходить, що ціни на бензин ростуть або залишаються незмінними, як би не мінялися світові ціни і курс рубля. У такій стабільності нічого хорошого немає. По-перше, утримати цінники на АЗС надовго все одно не вдається. А по-друге, не було випадку, щоб бензин дешевшав в період обвалу світових цін на нафту. Адже слідом валився і білоруський рубль. Так що в доларовому еквіваленті ціни на бензин могли навіть падати, але в рублях вони росли, а в перерахунку на купівельну спроможність - навіть злітали.

Середня ціна експорту нашої нафти становила $ 481 за тонну, а імпорту російської - $ 373. Так що певний резерв ще є. Але із завершенням в РФ «податкового маневру» може зникнути і ця різниця.

До того ж якщо колись ми отримували російську нафту за половину світової ціни, то тепер різниця істотно скоротилася. Наприклад, за підсумками 5 місяців поточного року середня ціна експорту нашої нафти становила $ 481 за тонну, а імпорту російської - $ 373. Так що певний резерв ще є. Але із завершенням в РФ «податкового маневру» може зникнути і ця різниця - якщо новому уряду не вдасться домогтися у Москви якусь компенсацію або знижки. Якщо ж ні, то ми дізнаємося, що таке справжній зростання цін на автомобільне паливо.

ЕНЕРГЕТИЧНА БЕЗПЕКА

Не секрет, що практично вся нафта, що видобувається в Білорусі, експортується, а ввозиться з Росії - переробляється. Отримані нафтопродукти частково вивозяться, частково використовуються для внутрішніх потреб. На думку «Белнефтехіму», в Росії автомобільне паливо зараз дорожче, ніж в Білорусі, і завозити його невигідно, а в інших сусідніх країнах - ще дорожче. Уточнимо: нафтопродукти ми все одно завозимо з РФ, але тільки з метою подальшого вельми вигідного реекспорту. Звичайно, перетворювати своїх транспортників в заручників зовнішніх поставок стає небезпечно. Але з моменту здобуття незалежності Білорусь залишається заручницею експорту російських енергоносіїв. З цим енергетична безпека держави якось примудряється уживатися.

ЗНИЖКИ - ТІЛЬКИ В МІНУС

Оскільки концерн встановлює гранично максимальні ціни на нафтопродукти, АЗС, конкуруючи між собою, можуть тільки надавати знижки. В результаті їх прибуток істотно знижується. Ще в квітні власники заправних мереж АЗС скаржилися на ціноутворення, яке перетворило їх колись вважався преміальним бізнес чи не в збитковий. А недавно з'явилося повідомлення, що власники мережі А-100 мають намір продати свої заправні станції. Йдеться про мережі, що займає в країні 6-е місце за кількістю заправок після «Білорусьнафта» і «дочок» російських нафтових компаній. Мабуть, в цій сфері нагромадилося чимало проблем.

БЕЗКОШТОВНИЙ БЕНЗИН

Особливо сумно, коли фахівцям концерну доводиться пояснювати, що бензин в Білорусі не можна роздавати безкоштовно в надії, що все покриє експорт. Якщо якісь «економісти» і заявляли щось подібне, то, сподіваюся, жартома. Дійсно, експортні ціни на нафтопродукти тільки за 7 місяців 2018 року зросли на 35%, тобто вдвічі більше, ніж на внутрішньому. Але експортних доходів навряд чи вистачить на покриття збитків від занижуваних цін на внутрішньому ринку. Втім, експерименти з марницею до добра не доводять - досить згадати досвід Венесуели. До того ж «нефтепереработочние» долари «з'їдають» не тільки виробничі витрати НПЗ, а й різноманітні державні витрати. Так що халяви не буде.

Леонід Фрідкін, Office Life